ЩОДО КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР ПРИ ПРОВЕДЕННІ ТОВАРОЗНАВЧИХ ЕКСПЕРТИЗ

Я. М. Тютюнник,
судовий експерт сектору товарознавчих та гемологічних досліджень відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності
Сумський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України, Україна, м. Суми

На міжнародному аграрному ринку зерно продовжує залишатися стратегічно важливим товаром, який забезпечує не тільки продовольчу безпеку, але також є стабільним джерелом доходів аграріїв у світі та в Україні.
Одним з основних утворюючих чинників валютних надходжень до державного бюджету України є експорт зерна. З кожним роком спостерігається нарощення Україною обсягу експорту зернових культур – до 56,7 млн тонн у 2019 році, що в 4 рази перевищує експорт зерна у 2010 році.
Зерно є важливим продуктом як для рослинництва, так і для всього сільськогосподарського виробництва, основ харчування людини, необхідною кормовою базою для розвитку тваринництва, а також основою експорту країни.
У судовій товарознавчій експертизі є актуальним питання щодо класифікації та визначення вартості сільськогосподарських культур, зокрема зернових культур.
Слід зазначити, що особливості обігу сільськогосподарської продукції регламентовано такими основними нормативно-правовими актами:
- Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04.07.2002 №37-IV [1];
- національними стандартами України: ДСТУ відповідно до конкретного виду зерна [2].
Існує велика різноманітність класифікації зернових культур за різними ознаками.
Зернові культури за ботанічними родами поділяють на:
- злакові: пшениця, жито, тритикале, ячмінь, овес, кукурудза, просо, сорго, рис;
- зернобобові культури (бобові): горох, квасоля, боби, соя, чечевиця, нут, чина);
- гречані: гречка.
За терміном сівби зернові культури розподіляють на:
- озимі: пшениця, жито, ячмінь;
- ярові: пшениця, жито, ячмінь, рис, просо, овес, кукурудза.
Зернові культури за призначенням зерна класифікують на:
- зерно продовольче (для виробництва харчових продуктів, наприклад борошна та круп);
- зерно технічного призначення (сировина для промислової переробки, наприклад на спирт, біопаливо, солод тощо);
- зерно фуражне (для виготовлення корму для худоби);
- насіння;
- зерно для експортування [3,4].
Посівний (насіннєвий) матеріал, тобто насіння, має тільки одне призначення – використовується для сівби. Посівні та сортові якості насіння зернових культур регламентуються ДСТУ 2240-93 «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови» [5].
Якість зерна – сукупність властивостей та ознак (біологічних, фізико-хімічних, технологічних, споживних), які визначають придатність зерна до використання за призначенням (на продовольчі, фуражні, технічні потреби, для експортування) [3, 4].
Також, відповідно до статті 21 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам; окрім того, вимоги до якості експортного зерна та продуктів його переробки можуть бути зафіксовані сторонами в експортному контракті [1].
За якістю зернові культури розділяють на класи згідно національного стандарту (для кожного виду зерна відповідний стандарт). Так, наприклад, відповідно до ДСТУ 3768:2019 «Пшениця. Технічні умови» зерно пшениці поділяється на зерно м’якої та твердої пшениці. У свою чергу залежно від показників якості зерно м’якої пшениці поділяють на чотири класи (1-4 клас), зерно твердої пшениці – на п’ять класів (1-5 клас) [2].
Вимоги до показників якості зернових культур для експортування або імпортування встановлюються у контракті (угоді).
Зерно всіх класів повинно бути у здоровому стані, не зіпріле та без теплового пошкодження під час сушіння; мати запах, властивий здоровому зерну (без затхлого, солодового, пліснявого, інших сторонніх запахів); мати властивий зерну колір, не дозволено зараження та ушкодження зерна шкідниками.
До дефектного зерна належить зерно зволожене, самозігріте, запліснявіле, проросле, ушкоджене або заражене шкідниками.
Зберігання зерна великими партіями здійснюється на: елеваторах, механізованих складах та простих сховищах. Зберігається зерно безтарним способом (насипом) та в тарі (мішках).
При визначенні вартості зернових культур потрібно враховувати умови поставки. Основні умови поставки сільськогосподарських культур згідно Інкотермс:
«EXW – термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
CPT – термін «фрахт/перевезення оплачено до» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.
FOB – термін Франко борт (… назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом».
Також при визначення вартості зернових культур слід врахувати інформацію щодо ціни придбання товару: оптова ціна, роздрібна ціна чи закупівельна ціна (ціна на елеваторах або в портах).
Отже, вартість сільськогосподарських культур (зокрема, зернових культур) залежить від багатьох факторів, основними з яких є показники якості культур, умови договору поставки та об’єм партії, а також від співвідношення попиту та пропозиції продукції (яке, в свою чергу, залежить, зокрема, від урожайності, сезонності збору врожаю тощо), територіального розташування місця поставки.
1. Про зерно та ринок зерна в Україні: Закон України від 04.07.2002 №37-IV (із змінами) https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/37-15 (дата звернення: 26.03.2020).
2. ДСТУ 3768:2019. Пшениця. Технічні умови. [Чинний від 2019-06-10]. Київ, ДП «УкрНДНЦ», 2019. 19 с. (Інформація та документація). URL: http://online.budstandart.com/ua/catalog/doc-page.html?id_doc=82765 (дата звернення: 26.03.2020).
3. Коркуна О., Демічковський А., Цільник О. та ін. Товарознавство. Навчально-методичний посібник для студентів. Львів: ЛДУФК ім. І. Боберського, 2019. 200 с. http://repository.ldufk.edu.ua/bitstream/.pdf (дата звернення: 26.03.2020).
4. Усіна А. І. Конспект лекцій з дисципліни «Товарознавство». Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2012. 196 с. http://boguslav-vpusp.net.ua/images/Files-2018/Tovaroznavstvo_Konspekt.pdf (дата звернення: 26.03.2020).
5. ДСТУ 2240-93. Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. Технічні умови. [Чинний від 1994-07-01]. Київ, Держстандарт України, 1994. 80 с. (Інформація та документація). URL: http://ksv.do.am/GOST/DSTY_ALL/DSTY1/dsty_2240-93.pdf (дата звернення: 26.03.2020).