ЕКПЕРТНІ ПОМИЛКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ СУДОВОЇ ТОВАРОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

О. А. Недашківська,
старший судовий експерт,
Житомирський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України, Україна, м. Житомир

На сучасному етапі формування України як правової держави в умовах бурхливого розвитку світового наукового-технічного прогресу, новітніх технологій через призму суспільства споживання кількість та різноманіття товарів демонструє експоненціальне зростання.
В свою чергу кількість злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном, пропорційно збільшується, що у свою чергу підвищує значимість судової товарознавчої експертизи для забезпечення ефективного судочинства.
Постійно зростаючий видовий асортимент товарів ускладнює завдання, виконання яких покладено на судового експерта-товарознавця.
Судові експерти в своїй практичній роботі здійснюють активний пошук нових ефективних форм та методів, застосування яких забезпечить підвищення якості виконання експертних висновків, що дасть змогу в подальшому створити ефективну доказову базу.
Незважаючи на це, наявність помилок при проведенні дослідження, як об’єктивного та і суб’єктивного характеру, не виключена. Хоча висновки експертиз піддаються оцінці слідчого та суду, виявлення таких помилок відбувається в переважній більшості випадково, що не виключає в подальшому виникнення слідчих та судових помилок.
Експертні помилки – це судження експерта або його дії, які не відповідають об’єктивній дійсності та не дозволяють досягти мети експертного дослідження. На думку Е.Р. Россинської, експертні помилки є результатом добросовісної омани [1].
Специфіка та особливості пізнавального процесу судовим експертом (об’єктивного та суб’єктивного характеру) впливають на ймовірність виникнення помилки.
До помилок об’єктивного характеру призводить відсутність апробованих методик, недосконалість використовуваної методики та методів, які перебувають на стадії експериментальної розробки, застосування несправного обладнання, використання приладів з недостатньою чутливістю та точністю, використання для виміру фізичних величин неповірених та несертифікованих приладів, використання неатестованих методик вимірювання фізичних величин, використання неправильних математичних моделей і комп’ютерних програм та інші.
До помилок суб’єктивного характеру призводить професійна некомпетентність судового експерта, неправильна оцінка ідентифікаційної значимості ознак, отриманих іншими членами комісії при проведенні комісійної експертизи результатів, неповнота чи однобічність дослідження, нехтування правилами та умовами застосування методик експертного дослідження та технічних засобів, професійні упущення експерта, його неакуратність, халатність, проведення поверхневого дослідження [1].
М.Я. Сегай вважає, що формування достовірного висновку експертом можливе через мінімізацію ризиків виникнення помилок шляхом правильно обраної стратегії пізнання відображеної інформації, шляхом аналізування додаткової інформації з використанням усіх трьох методів вирішення експертних задач – діагностичного, ідентифікаційного та ситуалогічного [2, с. 46].
Умовно помилки, які виникають в процесі проведення судової експертизи, можна поділити на помилки процесуального характеру, гносеологічні та операційні [1].
Помилки процесуального характеру виникають у разі: порушення експертом процесуального режиму та процедури проведення судової експертизи; виходу за межі своєї компетенції; використання права експертної ініціативи у формі, не передбаченій законодавством; мотивування висновків не результатами дослідження, а матеріалами справи; контакту із зацікавленими особами, який не ініційований судом чи слідчим; прийняття матеріалів для судової експертизи від неуповноважених осіб; відсутності необхідних реквізитів у висновку експерта.
Гносеологічні помилки можуть з’явитись в процесі оцінки результатів пізнання, оцінки висновку експерта та їх інтерпретації. Причиною таких помилок є складність експертного дослідження в процесі пізнання сутності, властивостей та ознак об’єктів судової експертизи та відносин між ними. Такі помилки умовно поділяють на логічні та фактичні, або предметні.
Логічні помилки – це порушення певного закону, правила, схеми логіки. Такі помилки пов’язані з порушеннями в акті мислення законів та правил логіки, некоректним застосуванням логічних прийомів та операцій.
Фактичні помилки зумовлені незнанням предмету та фактичних обставин справи. Фактичні помилки з’являються в результаті викривленого уявлення про відносини між об’єктами реальної дійсності. Поширеною фактичною помилкою є омонімія – змішування або підміна понять.
Операційні помилки пов’язані з діяльністю (процедурами), яку здійснює судовий експерт. Наприклад, судовий експерт застосував непридатні технічні або інші засоби дослідження.
Окремо доцільно виділити помилки, які пов’язані з фізичним та психічним здоров’ям судового експерта, а також з певними рисами його характеру. Такі помилки виникають через дефекти або недостатню гостроту органів чуття судового експерта, неординарний психологічний стан експерта, його змінену свідомість після або внаслідок хвороби, стресу або інших чинників; характерологічні властивості особистості, наприклад, невпевненість у своїх знаннях, підвищену сугестивність, зайву самовпевненість, психоемоційні якості темпераменту; психологічна стійкість, вольові якості, мотиваційні настанови, прагнення виявити експертну ініціативу без обґрунтованих підстав; дефекти організації та планування експертного дослідження [3].
Помилки можуть бути наслідком некритичного осмислення матеріалів справи, попереднього висновку судового експерта, поведінки керівників, слідчого, інших учасників справи.
Як правило, помилки насамперед виявляє сам експерт на стадії формулювання висновків або комісія експертів при виконанні комісійної чи комплексної експертизи, а також помилки можуть бути виявлені в процесі оцінки висновку експерта слідчим або судом, у тому числі при узагальненні експертної практики, що здійснюється у наукових цілях.
Якщо виявлені помилки призвели до недостовірного висновку, то керівник експертної установи повідомляє про це ініціатора проведення судової експертизи.
Важливим нюансом є необхідність відрізняти експертні помилки від завідомо неправдивого висновку. Так, складання завідомо неправдивого висновку – це умисна дія, спрямована на свідоме та цілеспрямоване ігнорування або замовчування при дослідженні значущих фактів та властивостей об’єкта дослідження, що полягає у свідомих невірних діях з проведення судової експертизи, умисному неправильному застосуванню або виборі методики експертного дослідження, а також завідомо невірною їх оцінкою.
Сумлінна омана – усвідомлення експертом хибності своїх висновків або неправильності дій, такий психологічний стан, за якого суб’єкт не усвідомлює неправильність своїх суджень або дій, а щиро вважає, що мислить та діє правильно [4].
Помилка може бути прихована у вихідних даних, що можуть бути сфальсифіковані. У такому випадку говорити про експертну помилку некоректно, оскільки причиною є помилка ініціатора судової експертизи або його умисні неправомірні дії.
Можливості попередження експертних помилок залежать від виду судової експертизи. На сучасному етапі при проведенні судової товарознавчої експертизи запобігання виникненню експертних помилок можливо забезпечити шляхом надання повної та достатньої вихідної інформації, удосконалення методів та засобів дослідження, запровадження сучасних високотехнологічних та комп’ютеризованих методів дослідження об’єктів судової експертизи, активного розвитку інформаційного забезпечення експертної діяльності, професійної підготовки кваліфікованих експертних кадрів, підтвердження та підвищення кваліфікації судових експертів в рамках спеціальних професійних перепідготовок, контролю якості судових експертиз, у тому числі взаємним рецензуванням висновків експертів із залученням незалежних спеціалістів.
Список використаних інформаційних джерел
1. Россинская Е.Р. Ошибки судебной экспертизы: классификация, выявление, предупреждение. Союз криминалистов и криминологов. 2014. № 2. – С. 132–143. – URL: https://nbpublish.com/library_get_pdf.php?id=32197. (дата звернення: 25.02.2020).
2. Сегай М.Я., Стринжа В.К. Судебная экспертиза материальных следов-отображений (проблемы методологии): монография. Киев: Ін Юре, 1997. 174 с.
3. Грановский Г.Л. Природа, причины экспертных ошибок и пути их устранения. Новые разработки и дискуссионные проблемы теории и практики судебной экспертизы. Москва, 1983. Вып. 2. С. 1–9.
4. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики: уч. пособ. Москва: НОРМА, 2001. 237 с.