ВИДИ ТА МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ

І. І. Бордакова,
головний судовий експерт сектору товарознавчих та гемологічних досліджень відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності
Сумський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України, Україна, м. Суми

В період формування ринкових відносин та розвитку новітніх технологій виробництва продукції, збільшується ймовірність появи фальсифікованих товарів. Фальсифікація (або підробка) товарів існує давно, але якщо раніш вона була більш простою, то тепер вона стала більш складною.
В широкому розумінні фальсифікацію можна розглядати як дії спрямовані на погіршення споживчих властивостей товару або зменшення його кількості при зберіганні найбільш характерних показників, які не є суттєвими для споживача.
Об’єктами фальсифікації є: товари, послуги, грошові знаки, документи, інформація, фінансова та бухгалтерська документація, маркувальні та ідентифікаційні знаки, історичні факти, погляди та висловлення видатних особистостей та інше. При фальсифікації споживчих товарів підробляється одна або декілька характеристик товару, що дозволяє виділити такі види фальсифікації: асортиментна (видова); якісна; кількісна; вартісна; інформаційна; комплексна.
При асортиментній фальсифікації підробка виконується за допомогою повної чи часткової заміни товару його замінником іншого виду чи найменування із збереженням схожості одного чи декількох ознак.
Якісна фальсифікація – це підробка товарів за допомогою харчових чи нехарчових добавок для поліпшення органолептичних властивостей при збереженні чи втраті інших споживчих властивостей або заміна товару вищого ґатунку нижчим.
Кількісна фальсифікація – це обман споживача за рахунок значного відхилення параметрів товару (маса, об’єм, довжина та ін.), які перевищують граничні норми відхилення. Кількісна фальсифікація - це один з найбільш давніх способів обману споживачів. Практично цей вид фальсифікації називають недоважуванням та недомірюванням.
Вартісна фальсифікація – обман споживачів шляхом реалізації низькоякісних товарів за ціною високоякісних, або товарів менших розмірних характеристик за ціною товарів більших розмірів. Цей вид фальсифікації найбільш поширений, оскільки проводиться спільно з усіма іншими видами фальсифікації.
Існує декілька різновидів вартісної фальсифікації:
- реалізація фальсифікованих товарів за цінами, що аналогічні для натурального продукту;
- реалізація фальсифікованих товарів за зниженими цінами, порівняно з натуральними аналогами;
- реалізація фальсифікованих товарів за цінами, які перевищують ціни на натуральні аналоги.
Інформаційна фальсифікація – обман споживачів за допомогою неточної чи перекрученої інформації про товар. Цей вид фальсифікації проводиться через перекручування інформації в товаросупровідних документах, маркуванні та рекламі.
При фальсифікації інформації про товар досить часто перекручуються чи вказуються неточно такі відомості:
- назва товару;
- країна походження товару;
- фірма-виробник товару;
- товарні та фірмові знаки;
- пакування;
- товаросупровідні документи;
- кількість товару [2].
Всі перелічені види фальсифікації мають різні критерії підробки але є одна важлива риса, яка поєднує їх між собою – не відповідність оригіналу або його стандарту.
Оригінальність будь-якого товару характеризується певною сукупністю специфічних властивостей, завдяки яким один товар відрізняється від іншого. При цьому цілком зрозуміло, що всі однорідні товари завжди мають оригінальний (затверджений, базовий) зразок, на основі якого готується і затверджується проектно-технічна документація, а потім цей зразок тиражується. Таким чином, оригінальний зразок – це еталон (стандарт) для усіх інших виробляємих товарів цього виду.
Процес, при якому встановлюються характерні специфічні властивості того чи іншого товару, називається експертизою оригінальності товару. Основна мета цього процесу на основі характерних показників відрізнити оригінальний (дійсний) товар від його підробки.
Незалежно від того, які причини викликали появу підробленого товару, такий товар відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не може вважатися стандартним і не може реалізовуватися споживачам. Це фальсифікований товар.
Стосовно методів аналізу справжності продуктів існують певні схеми і стандарти національного і міжнародного рівня, які признані законодавством і які забезпечують неспростовні результати. Оскільки нові прогресивні технології виробництва продуктів стали загальнодоступними, то практика фальсифікації істотно вдосконалилася і потребує нині для її виявлення комплексу найсучасніших експресних та інструментальних методів, специфічних методик та фізико-хімічного аналізу. Якщо продукт фальсифіковано компонентами, що є нетиповими для продукту, то аналіз достатньо простий і матеріально забезпечений в наших контролюючих лабораторіях. Однак, якщо необхідно визначити специфічні компоненти для з’ясування походження (наприклад, чаю, кави) або технології виробництва продукту (наприклад, соків), то задача значно ускладнюється [1].
У боротьбі з фальсифікацією велику роль відіграє сертифікація продукції. Сертифікація – це процедура підтвердження відповідності, завдяки якій незалежна від виробника (постачальника) і споживача (покупця) організація підтверджує в письмовій формі, що продукція відповідає встановленим вимогам. Вимоги до товарів указані в нормативних документах, згідно з якими визначається якість товарів. Це можуть бути стандарти, технічні умови, специфікація. Крім того, якість можна визначати за зразком, за попереднім оглядом, за вмістом окремих речовин, після виходу готового продукту та іншими способами. Відповідність вимогам оформляється сертифікатом (відповідності, походження). При експортно-імпортних операціях сертифікати або посвідчення про їх визнання пред'являються в митні органи разом з вантажною митною декларацією і є необхідними документами для отримання дозволу на ввіз продукції.
В умовах контрактів на постачання товарів повинні бути передбачені наявність сертифіката відповідності і знака відповідності, які підтверджують відповідність товару встановленим вимогам і видані відповідними органами. При сертифікації за зразками необхідне підтвердження ідентичності партії продукції, яка буде постачатись, досліджуваним зразкам. Це можна здійснити шляхом вивчення супровідних документів і зовнішнього огляду продукції, її маркування та упакування, дослідження зразків продукції, яка надійшла.
Сертифікати походження посвідчують, що партія товару вироблена в конкретній країні, а не в якійсь іншій.
Сертифікати не повинні мати виправлень. При оформленні сертифіката за кордоном для супроводження конкретної партії товару в іншу країну при необхідності він повинен бути виконаний мовою країни, куди постачається партія товару. При виникненні сумнівів відносно бездоганності сертифіката або даних, вказаних в ньому, його направляють для перевірки. Поки не буде представлений належним чином оформлений сертифікат або інші дані, необхідні для визначення країни походження, товар не може вважатися як виготовлений в даній країні.
Регулювання належної якості та безпечності продуктів здійснюється на основі законодавчих актів, прийнятих в Україні: Закони України – «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Положення про порядок вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів», «Про карантин рослин, «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину» та ін.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживача» на господарюючі суб’єкти накладається стягнення у вигляді штрафу за випуск або реалізацію товару, виконання робіт, надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних документів [3].
Таким чином, слід підкреслити, що на державному рівні здійснюється контроль за виробництвом, постачанням та реалізацією товарної продукції але наявність фальсифікованого товару свідчить про те, що потрібно удосконалювати як законодавчу базу так і методи і заходи усунення присутності на споживчому ринку фальсифікованої продукції.
1. Дубініна А.А., Овчиннікова І.Ф., Дубініна С.О. та ін. М97 - Методи визначення фальсифікації товарів. Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (листNo 1.4/18-Г-1633 від 07.07.2008 р.). Підручник. — К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2010. — 272 с. ISBN 978-966-370-131-8. URL: http://library.nlu.edu.ua/ POLN_TEXT/CUL/24-Metodi%20viznachennya%20falsif%20tovariv-Dubinina.pdf (дата звернення 25.03.2020).
2. Коломієць Т.М., Притульська Н.В., Романенко О.Л. - Експертиза товарів: Підручник. – К.: КНТЕУ, 2001. – 274 с. URL: https://studentbooks.com.ua/content/view/1260/44/1/3/ (дата звернення 25.03.2020).
3. Назаренко Л. О. Експертиза товарів - Експертиза продовольчих товарів: навч. посіб. / Л. О. Назаренко - К. : «Центр учбової літератури», 2014.-312 с URL:https://cul.com.ua/preview/exp_tov.pdf (дата звернення 27.03.2020).