БРУХТ МЕТАЛУ, ЙОГО ВИДИ ТА ЧИННИКИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЙОГО ВАРТІСТЬ

Ю. В. Ющенко,
завідувач сектору товарознавчих та гемологічних досліджень
Сумський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр Міністерства внутрішніх справ України, Україна, м. Суми

Брухт металу – це непридатні для прямого використання вироби або частини виробів, які втратили експлуатаційну цінність і містять чорні або кольорові метали чи їхні сплави, а також металеві вироби з непоправним браком, залишки від виробництва та обробітку чорних і кольорових металів та їхніх сплавів.
Операції з металобрухтом – заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів;
Збирання металобрухту – це діяльність фізичних або юридичних осіб, пов'язана з переміщенням металобрухту від місця його утворення або знаходження до території розташування спеціалізованих або спеціалізованих металургійних переробних підприємств та їх приймальних пунктів.
Заготівля металобрухту – діяльність, пов'язана із збиранням, купівлею, зберіганням та реалізацією металобрухту юридичними або фізичними особами – суб'єктами господарювання, які здійснюють операції з металобрухтом.
Переробка металобрухту – діяльність, пов'язана із доведенням металобрухту шляхом сортування або, в разі потреби, пресування, пакетування, дрібнення, різання до стану, який відповідає встановленим стандартам, нормам і правилам; вилучення металевої складової із шлаків металургійної переробки чорних та кольорових металів і їх сплавів;
Купівля та/або реалізація металобрухту – діяльність, пов'язана із передачею права власності на металобрухт іншому власнику в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань;
Спеціалізовані підприємства (суб'єкти господарювання всіх форм власності) – такі, які здійснюють операції з металобрухтом, мають у власності або закріплене за підприємствами на праві господарського відання вагове, переробне та вантажопідйомне обладнання, забезпечують згідно із законодавством пожежну, вибухову, екологічну і радіаційну безпеку та отримали відповідні ліцензії;
Приймальний пункт – виробничий підрозділ спеціалізованого або спеціалізованого металургійного переробного підприємства, на базі якого проводяться операції із заготівлі та переробки металобрухту. Кожний приймальний пункт повинен мати вагове, брухтопереробне, вантажопідйомне обладнання, а також відповідну ділянку з твердим покриттям, площа якої визначається його виробничими потребами відповідно до Закону [1].
На сьогодні процеси ціноутворення у сфері обігу вторинних металів визначаються не стільки ринковими законами та діяльністю органів державної влади, а переважно великими монопольними утвореннями приватного сектору.
Частина приватного сектору брухто-заготівельного бізнесу представлена холдингами та іншими крупними бізнес-осередками, які є монополістами на внутрішньому ринку металобрухту.
Найвпливовішими українськими господарюючими суб’єктами у цій сфері є групи «Метінвест», «Приват», «Інтер-пайп Україна», «Індустріальний союз Донбасу» та ін. Вказані суб’єкти господарювання, як не дивно, є основними суб’єктами ціноутворення на металобрухт, звісно, в залежності від цін за кордоном, оскільки місце України на зовнішньому ринку металобрухту жодним чином не впливає на динаміку світових цін.
На даний час однією з причин дефіциту металобрухту в Україні є узгоджена політика металургів щодо утримання низьких закупівельних цін на металобрухт. Така політика безумовно викликає скорочення заготівлі металобрухту суб’єктами господарювання, а в державній ціновій політиці характерне протистояння заготівників та металургів, оскільки питання ціни по-різному впливають на діяльність вказаних бізнес-одиниць.
Зараз функціонує значна кількість вказаних суб’єктів господарювання, але знову-таки, пропоновані ними ціни на металобрухт повністю залежать від холдингових компаній, котрі, як правило, є кінцевими споживачами металобрухту.
Отже, діяльність заготівників брухту прямо залежить від діяльності монопольних утворень та металургійних комбінатів, які є основними споживачами заготовленого брухту та зловживають своїм становищем на ринку.
Як вважається, постачальників металобрухту можна умовно поділити на стихійних та непостійних (стихійних). У першому випадку йдеться про підприємства, внаслідок діяльності яких стабільно утворюється амортизаційний або оборотний брухт. Стихійними учасниками є фізичні особи, фізичні особи – підприємці та інші суб’єкти господарювання, які реалізовують власний металобрухт не систематично, а в міру накопичення та необхідності [2].
Є кілька найважливіших чинників, які безпосередньо впливають на вартість металобрухту:
1. Ресурсний потенціал (як багато металу ще є в надрах землі; наскільки високий/низький попит на конкретний вид металу; яка квота на видобуток і експорт).
2. Ринкова ситуація (валютні курси в державі; рівень інфляції; собівартість товарів; рівень конкуренції, попиту на товари з металу; система оподаткування; наявність пільг; експортні мита; коливання цін на сировину; рівень цін на енергоносії тощо).
3. Стихійні лиха (під час ураганів, повеней, землетрусів і т.д. збільшують попит на металобрухт, так як необхідність в металевих конструкціях зростає).
4. Плаваючі ціни на нафту (аналітики підрахували, що вартість металобрухту змінюється в розмірі 40-70% залежно від цін на нафтопродукти).
5. Група металобрухту, радіаційний фон та інші параметри.
6. Транспортування та переробка металобрухту (великі компанії, що володіють власним транспортом, щоб втримати постачальників металобрухту при собі, закуповують метал за вищою вартістю, ніж маленькі підприємства).
7. Географічний фактор (у великих містах з розвиненою промисловістю металевий брухт буде коштувати дорожче, ніж де-небудь на периферії).
У брухту чорних і кольорових металів є така яскраво виражена особливість, як сезонні коливання закупівельної ціни. Для чормету ця різниця досягає 30–50%, а для міді 15–20%. Звичайно, щоб добре заробити, потрібні великі кількості металу, вимірювані в тоннах. Але навіть при менших обсягах не варто упускати можливість, щоб дочекатися моменту і здати брухт за максимальною ціною. Влітку середня ціна на прийом чорних металів знаходиться в межах від 3.5 до 6 гривень за кілограм. А мідь приймають за 120 гривень. Зростання цін на ці матеріали починається пізньої осені, ближче до зими, і поступово зростає до початку весни. Наприклад, ранньою весною 2019 року чорний брухт брали по 5 гривень за кілограм, і ця ціна була на 50% вищою за ту , що пункти прийому давали потім влітку. Якщо подивитися на сезонну різницю в ціні на мідь, то взимку це було 145 гривень, а влітку – 120 [3].
Алгоритм загального підходу до проведення типової товарознавчої експертизи по визначенню ринкової вартості металобрухту в даному випадку виглядає наступним чином:
– ідентифікація об’єкта дослідження згідно до відомостей, зазначених в постанові слідчого або з інших наданих документальних відомостей (визначити вид, категорію, стан, вагу, тощо);
– провести маркетингове дослідження загальнодоступних джерел інформації (в тому числі мережі Інтернет), щодо ринкової вартості пропозицій до продажу на ринку свого регіону;
– визначення ринкової вартості об’єкту дослідження шляхом розрахунку середньої ринкової вартості пропозиції до продажу подібного майна.
Довідка складається з цінових пропозицій не менше ніж з трьох підприємств, а потім встановлюється середня ціна.
З практики відомо, що брухт (неважливо від його маси, габаритний або ні), в пунктах прийому приймається за однією ж і тією закупівельною ціною, що звичайний побутовий (відра, каструлі, обрізки металу, радіатори опалення, алюмінієвий посуд, тощо), так і діловий метал (труби, швелери, кутники, арматура, частини залізничних рейок, тощо), наприклад чорний метал – 4.50 грн.), тобто не має його сортування, відповідно немає поділу на категорії, види, в залежності від маси та обсягу. Хоча реалізується діловий метал (ті ж труби, кутники і ін.) за ціною у двічі – тричі дорожчою ніж приймається.
Також, закупівельна вартість металобрухту на ринку вторинної сировини України залежить від конкретних договірних умов (зокрема, від кількості, регулярності здачі, необхідності проведення додаткових операцій по обробці, сортуванню та вивозу тощо).
Закупівельна вартість металобрухту в регіонах, де розміщуються підприємства, які здійснюють промислову металургійну переробку металобрухту (Донецька та Дніпропетровська, Запорізька області тощо), є значно вищою, ніж в інших регіонах (оптові ціни), причина цьому вказана вище (сортування, вантаження, перевезення до точки оптового приймання, в основному залізничним транспортом, тощо).
Кінцеві споживачі брухту в Україні – місцеві металургійні комбінати, тому ці підприємства і встановлюють найвищу закупівельну ціну на брухт на ринку. В період активної закупівлі і накопичення ними брухту попит підвищується, збільшуючи ціну.
До зимового періоду, як правило, комбінати створюють чималі запаси сировини на своїх складах і працюють за їхній рахунок. Відповідно сезонне відновлення закупівель брухту на початку весни призводить до зростання цін на внутрішньому ринку. Залежно від ряду факторів у цей період стрибок ціни може скласти від 10 до 50%.
Виходячи з цього, можливо зробити висновок , що доцільніше всього, під час опрацювання цінової інформації при проведенні товарознавчої експертизи з визначення вартості металобрухту, експерту потрібно обов’язково враховувати цінову пропозицію по місцю скоєння правопорушення, а саме свого регіону.
1. Закон України «Про металобрухт» від 14.10.2014 зі змінами від 12.07.2016 № 1455 - VIII.
2. Національний стандарт України. Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови. ДСТУ 4121 -2002.Держстандарт України № 516 від 16.09.2002.
3. Господарсько-правове забезпечення ціноутворення в обороті вторинних металів / А. Р. Шимко // Юрист України. - 2014. - № 1. - С. 45-52.
4. Аврашков Л.Я., Графова Г Ф, Графов А. В. Экономика организаций (предприятий): учеб. пособие. Воронеж: Институт ИТОУР, 2009.