ІНФОРМАЦІЙНА ФАЛЬСИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ

О. А. Мочеброда,
старший судовий експерт сектору економічних досліджень відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України,
Україна, м. Луцьк

На сучасному етапі формування вільного ринку в Україні актуальним напрямом є вивчення властивостей товарів, їх натуральності та виявлення підробок.
Важливою проблемою сучасного товарного ринку, як вітчизняного, так і світового, є наявність на ньому величезної кількості фальсифікованих товарів. Реальність сучасної економіки полягає у тому, що демонополізація виробництва і ринкові відносини принесли ослаблення контролю за технологічними процесами і, як наслідок, появу у торговельній мережі фальсифікованих виробів як продовольчої, так і непродовольчої груп товарів. Посилює цю тенденцію низька платоспроможність населення, що вкрай загострює цінову конкуренцію. До того ж, практика свідчить про те, що фальсифіковані товари можуть реалізовуватися на 15-80 % дешевше за вироби-оригінали.
Товари, які потрапляють на споживчий ринок, можна ідентифікувати з товарами-аналогами, які мають ту ж сукупність властивостей або такий же опис на маркуванні, у товаро-супровідних та нормативних документах.
Ідентифікація виконує різні функції, але не завжди в нормативних документах, на маркуванні та в інших засобах інформації вказуються необхідні для ідентифікації показники.
Одна із найважливіших споживних характеристик товару є його оригінальність.
Оригінальність будь-якого товару характеризується певною сукупністю специфічних властивостей, завдяки яким один товар відрізняється від іншого. При цьому цілком зрозуміло, що всі однорідні товари завжди мають оригінальний (затверджений, базовий) зразок, на основі якого готується і затверджується проектно-технічна документація, а потім цей зразок тиражується. Таким чином, оригінальний зразок – це еталон (стандарт) для усіх інших виробляємих товарів цього виду.
Основна мета цього процесу на основі характерних показників відрізнити оригінальний (дійсний) товар від його підробки.
Причини, які можуть привести до появи підробок, можна поділити на три групи:
- незнання або непорозуміння робітників підприємства, що безпосередньо зайняті виробництвом товарів;
- недосконалість технологічних рішень або низький рівень інженерно-технічного персоналу;
- корисні цілі.
Незалежно від того, які причини викликали появу підробленого товару, такий товар відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не може вважатися стандартним і не може реалізовуватися споживачам. Це фальсифікований товар.
Фальсифікація (від лат. falsifico – підробляю) – це дії, направлені на обманювання споживача шляхом підробки товару з метою наживи [1].
В широкому розумінні фальсифікацію можна розглядати як дії спрямовані на погіршення споживчих властивостей товару або зменшення його кількості при зберіганні найбільш характерних показників, які не є суттєвими для споживача. Фальсифікація харчових продуктів найчастіше проводиться шляхом надання їм окремих найбільш типових ознак, наприклад, зовнішнього вигляду або кольору при загальному погіршенні або втраті інших найбільш значимих властивостей харчової цінності, в тому числі і безпеки.
Термін «фальсифіковані товари» іноді плутають з такими поняттями як «підробки-замінники» (сурогати, імітатори) та «дефектні товари», які одержують при порушенні технології виробництва. Така плутанина відбувається в зв’язку з тим, що деякі підробки-замінники та дефектні товари використовують з метою фальсифікації натуральних продуктів, при цьому одержувачу і/або споживачу навмисно не надається необхідна інформація, або надається перекручена. Але якщо на маркуванні та в товаро-супроводжуючих документах вказані їх точне найменування та сорт, то замінники та дефектні товари не відносяться до фальсифікованих.
Об’єктами фальсифікації, крім власне товарів, також можуть бути: упаковка як складова частина товарів; інформація про товари; документи як носії і джерела інформації; окремі елементи товарної інформації тощо. При фальсифікації продовольчих товарів підробляється одна або декілька характеристик товару, що дозволяє виділити такі види фальсифікації: асортиментну (видову); якісну; кількісну; інформаційну; комплексну.
Серед перелічених видів фальсифікації представляє інтерес інформаційна фальсифікація, тому що з вивчення інформації про товар починається будь-яка його експертиза.
Інформаційна фальсифікація – обман споживача з допомогою неточної або перекрученої інформації про склад або властивості товару.
Даний вид «фальсифікації» забезпечується спотворенням, тобто усвідомленою суб’єктивною зміною інформаційних даних у маркуванні, супровідній документації та рекламі. Інші, подані вище види фальсифікації, у більшості випадків супроводжуються саме інформаційною фальсифікацією про склад і властивості виробів [2].
Різновидом інформаційної фальсифікації є підробка упаковки, насамперед тієї, яка має привабливий зовнішній вигляд або тієї, котра імітує продукт високого рівня якості, хоча найчастіше товар у такій упаковці також є фальсифікованим. Така фальсифікація викликана тим, що приваблива упаковка надає виробу неповторного вигляду, допомагає споживачу ідентифікувати товар, створюючи йому додаткові переваги у реалізації.
На практиці досить часто фальсифікують не тільки маркування та упаковку, а також різноманітні документи, насамперед, накладні та сертифікати. Так, у накладних найчастіше підробляють найменування виробів; найменування виробника і дані про кількість товару (кількісна фальсифікація).  Підробка сертифікатів передбачає собою використання оригінального бланку встановленої форми і внесенням усіх реквізитів фальсифікованого виробу (при цьому також використовуються фальшиві печатки органів з сертифікації); підробка копії справжнього сертифікату з оригінальними печатками шляхом видалення деяких записів та наступним внесенням реквізитів фальсифікату; відбір взірців для проведення сертифікації з партій виробів-аналогів за назвами та походженням, тобто тих, які підробляються (при цьому фальсифікатори отримують справжні документи – протоколи випробувань і сертифікати); видача оригінальних сертифікатів офіційним органом без проведення попередньої ідентифікації об’єкту сертифікації на предмет справжності та приналежності до конкретної товарної партії [3].
Інформаційний захист товарів від підробок може забезпечуватися за такими двома способами, а саме:
- уніфікацією специфічних вимог до всіх засобів товарної інформації (ЗТІ) на рівні їхніх видів і різновидів;
- рівнем якості подання товарної інформації всіма ЗТІ щодо усіх її видів та форм.
На практиці необхідне детальне дослідження тих видів ЗТІ, які разом з товарним маркуванням повинні забезпечити комплексність інформаційного захисту від товарної фальсифікації, а саме: торговельної документації (зокрема, товаро-супровідної і нормативної), реклами та пропаганди (окремих їх носіїв), а також спеціальної літератури, зокрема навчальних, довідкових та наукових видань.
Таким чином, будь яка розбіжність в інформаційних даних повинна пересічного споживача щонайменше насторожувати, а для фахівця – бути фактичним свідченням фальсифікації виробу.
1. Експертиза товарів / Д. І. Козьміч, А. І. Кобищан, Л. О. Назаренко  Полтава: РВВ ПУЕТ, 2011. 374 с.
2. Методи визначення фальсифікації товарів : підручник. / А. А. Дубініна, І. Ф. Овчиннікова, С. О. Дубініна, Т. М. Летута, М. О. Науменко. – К.: Професіонал; Центр учбової літератури, 2010. – 272 с.
3. Полікарпов І. С. Товарна інформація: підручник / І. С. Полікарпов, О. В. Шумський. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 616 с.